Феміністичний журнал «Branching out» – це унікальне явище в історії канадської журналістики. Він видавався в Едмонтоні у 1970-х років і був голосом феміністичних рухів того часу. У цій статті на edmontonka ми розкажемо про те, як журнал вплинув на медійний та культурний ландшафт країни.
Історія створення
«Branching out» був заснований у 1973 році канадською поетесою та літературною редакторкою Сьюзен Макмастер. Метою створення журналу було забезпечення платформи для жіночої інтелектуальної та мистецької творчості. Журнал був частиною великого руху «Жінки у друкованій пресі», який сприяв інтелектуальному визволенню жінок.
Видання отримувало велику підтримку від Фонду прав Альберти. Також фінансування видання відбувалося коштом публікацій з рекламою Жіночого бюро Альберти. На піку популярності журнал мав 2500 передплатників, що було дуже великим досягненням для альтернативної преси того часу. Крім цього, цей журнал був частиною великого проєкту «Пам’ять жінок Альберти».
Історія почалася з того, що Сьюзен Макмастер опублікувала оголошення про набір у нову редакцію виключно жіночого журналу. Дуже швидко сформувався жіночий колектив, який зробив перший випуск «Branching out». Жінки займалися у редакції тим, що вміють, відповідно до своїх талантів та інтересів.
З 1973 до 1980 року було опубліковано 31 випуск. Журнал фінансувався пожертвуваннями читачів і часто цієї підтримки не вистачало для оплати роботи журналісток.
Як розвивався журнал
У 1975 році Сьюзен Макмастер залишила журнал. Керівництво зайняла Шерон Батт, яка організувала часткове фінансування журналу від Альберстького юридичного фонду. Фонд використовував колонки журналу для навчання читачів юридичним питанням.
Проте це не дозволило розв’язати фінансові проблеми «Branching out». У 1977 році журнал спробував реорганізувати свою роботу, але труднощі були надто серйозними. Останній випуск вийшов у 1980 році, після чого журнал закрився.
За роки роботи журнал встиг опублікувати статті знакових феміністок Канади, у тому числі Маргарет Етвуд, Дороті Лівсей та Маргарет Лоуренс.
Особливості журналу
Журнал вирізнявся від інших своєю естетикою та орієнтацією на контент. Акцент стояв на культурній та творчій діяльності жінок. він був посередником між радикальними феміністичними виданнями та популярними журналами. Це дозволяло залучати більшу аудиторію. Журнал прагнув відійти від філософії радикального фемінізму, щоб створити культуру, яка переосмислює життя з жіночого погляду.
Також у журналі публікувалися різні інтерв’ю зі спортсменами та митцями. Публікувалися цікаві кіноогляди та критика мистецтва від експертів. Авторами текстів були виключно жінки. Жінки писали для жінок у той час, як більшість інтелектуальної преси була для чоловіків.
Для чого було створено журнал
У 1960-х роках феміністичні ідеї почали інтегруватися у масову культуру. Жінки почали більше усвідомлювати такі проблеми, як професійна нерівність, обмежений доступ до абортів та нерівність в оплаті праці. Так почали з’являтися феміністичні журнали. Зазвичай це були журнали певних організацій, які використовували видання для поширення своїх ідеалів та залучення більшої аудиторії.
Деякі журнали видавалися незалежно. Робота у журналах була волонтерською, а видання спиралося на внески активісток. Цей редакційний «бум» називається Рухом жіночого друкованого слова.
Журнал залишив помітний слід в історії феміністичної журналістики країни. Попри короткий термін існування, «Branching out» став важливою платформою для жінок, які могли заявити про себе або які шукали натхнення. Це був символ солідарності, самовираження та жіночого погляду на світ.