Луїза Міллер — невтомна, впевнена у собі та віддана своїй справі захисниця прав і громадська діячка. Ця жінка зробила значний внесок у просування інноваційних досліджень у галузі травм спинного мозку та надала підтримку багатьом організаціям, що займаються поліпшенням якості життя мешканців Альберти з обмеженими можливостями. Детальніше про її життя та роботу поговоримо на нашому сайті edmontonka.com.
Шлях від медсестри до відомої громадської діячки Канади
Луїза А. Г’юсон народилася в Глазго, Шотландія. Все її дитинство минуло на Шетландських островах у великій родині. Дівчинка була не єдиною дитиною в сім’ї, у неї є три сестри та брат. Суворе середовище загартувало характер Луїзи та дало їй можливість проявити свою енергійність і наполегливість. Це стало раннім проявом того, що незабаром стало пожиттєвою схильністю. З юних років у дівчинки проявлявся інстинкт захищати інших дітей, яких, на її думку, ігнорували. Важливо зазначити, що Луїза ніколи не соромилася висловлюватися, коли це було необхідно.
Любов до дітей надихнула Г’юсон стати медсестрою. У 17 років вона покинула батьківський дім, здобула освіту медсестри та почала працювати в лікарнях, доглядаючи за хворими дітьми. Перебуваючи в Лондоні, Луїза познайомилася і закохалася в молодого чоловіка, на ім’я Джон Міллер, який нещодавно демобілізувався з Королівського флоту. У 1962 році пара одружилася, а в 1963 році у них народилася дочка Трейсі. Протягом наступних кількох років Луїза продовжувала працювати медсестрою, а Джон — м’ясником. У 1965 році молода сім’я переїхала до Альберти, спочатку оселившись у Ред-Дірі, а потім в Едмонтоні, який став їхнім постійним домом. У 1968 році Луїза народила сина Грема.
Жінка поєднувала материнство з обов’язками викладачки, керівниці та директорки з сестринської справи. До 1974 року вона працювала медсестрою, і деякий час обіймала посаду голови в едмонтонському відділенні Alberta Association of Registered Nurses. Близько 5 років вона була заступницею голови ради директорів лікарні Royal Alexandra Hospital. У цей період Луїза присвятила себе навчанню в Університеті Альберти. У 1967 році отримала диплом з викладання та управління сестринською справою, у 1972 році — ступінь бакалавра наук у галузі сестринської справи, а в 1979 році — магістра ділового адміністрування.
Внесок Луїзи Міллер у дослідження травм спинного мозку та розвиток реабілітації в Альберті
У квітні 1984 року життя Луїзи різко змінилося. Серйозне захворювання, спричинене рідкісним вірусом, призвело до ураження серця, що вимагало хірургічного втручання. Операція врятувала їй життя, однак після неї у Луїзи розвинувся параліч нижніх кінцівок. Наступні шість місяців жінка провела в лікарні, де відновлювалася і почала адаптуватися до нових умов завдяки любові та підтримці Джона, Трейсі та Грема. Незабаром цілеспрямованість, енергійність і постійний пошук кращих способів розв’язання проблем Луїзи Міллер проявилися в її новій ролі захисниці прав людей з інвалідністю.
У 1987 році Луїза почала працювати над проєктом, який досі вважається одним із її найзначніших внесків у розвиток провінції. Вона стала співзасновницею Spinal Cord Injury Treatment Centre Society і розпочала реалізацію амбіційної програми з розвитку та фінансової підтримки прикладних досліджень у галузі травм спинного мозку та впровадження сучасних технологій реабілітації.
Луїза прагнула вдосконалити методи лікування, які могли б істотно поліпшити здоров’я та добробут мешканців Альберти з травмами спинного мозку. Вона виявляла особливий інтерес до функціональної електростимуляції (ФЕС) — методу лікування, який дозволяє людям із травмами спинного мозку відновлювати рухову активність, стояти, ходити та виконувати фізичні вправи. Робота Луїзи в групі реабілітаційної нейронауки на факультеті медицини та стоматології сприяла створенню клініки та дослідницького центру ФЕС для Університету Альберти.
Чому діяльність Луїзи Міллер стала важливою для людей з інвалідністю в Канаді
Ще однією метою невпинних зусиль Луїзи було натхнення та просування досліджень з профілактики глибоких пролежнів у людей з паралічем. Вона зіграла ключову роль у розвитку Spinal Cord Injury Treatment Centre Society, бувши його невтомною президенткою, переконливою і позитивно мислячою представницею та головною рушійною силою.
За ці роки Луїза Міллер зробила значний внесок у волонтерську діяльність. Вона була співголовою Custom Transportation Services Advisory Board та очолила міську цільову групу з питань осіб з фізичними обмеженнями та Advisory Committee for Persons with Disabilities. Її керівництво двома останніми ініціативами призвело до значного підвищення доступності міських служб та громадських будівель. Вона також працювала в цільовій групі Канадської федерації муніципалітетів, яка розробила практичний посібник для муніципалітетів-членів, що бажають краще задовольняти потреби канадців з інвалідністю.
У 2000 році Луїза у співавторстві написала Daring to Live: Personal Journeys of Courage and Triumph, збірку мотиваційних історій про людей з обмеженими можливостями, яка надихнула незліченну кількість читачів. Міллер також активно займалася викладацькою та ораторською діяльністю. Зокрема, вона викладала міжособистісну комунікацію в бізнесі в межах сертифікованих програм факультету додаткової освіти Університету Альберти.
Луїза Міллер отримала безліч нагород за свою волонтерську діяльність. У 2000 році вона стала членкинею Ордена Канади. У 2007 році їй вручили медаль Пошани Медичної асоціації Альберти, а наступного року вона отримала медаль Пошани Канадської медичної асоціації.
Досягнення Луїзи Міллер є переконливим доказом того, що значущі зміни можливі завдяки мужності, рішучості та наполегливому прагненню до кращого майбутнього. Її волонтерська діяльність допомогла багатьом мешканцям Альберти з обмеженими можливостями жити більш здоровим, повноцінним і незалежним життям.