Ім’я Альберта Бандури відоме не тільки в Канаді, а й далеко за її межами. Він був когнітивним психологом, який зробив великий внесок у розвиток педагогічної психології та вплинув на освіту і психотерапію. До самої смерті Бандура був почесним професором Стенфордського університету, пише edmontonka.com.
Дитинство та юнацькі роки
З’явився на світ Альберт 4 грудня 1925 року в невеликому канадському містечку, розташованому неподалік Едмонтона. Він був молодшим із 6 дітей у родині емігрантів зі Східної Європи. Батько хлопчика був родом із Польщі, а мати — з України. Попри те, що через обставини батьки не здобули формальної освіти, вони були дуже раді, що молодший син тягнеться до науки й завжди підтримували його в цьому.
Альберт відвідував маленьку школу, де працювало лише 2 вчителі, і був обмежений доступ до освітніх ресурсів. Однак це не стало проблемою для нього, оскільки хлопець покладався на свою допитливість і вміння отримувати потрібні знання з навколишнього світу, що дуже допомогло йому в науковій діяльності. Закінчивши школу, юнак вступив до Університету Британської Колумбії. Спочатку він вивчав біологічні науки й незабаром почав цікавитися психологією. У 1949 році Бандура отримав диплом, а потім вступив до Університету Айови в аспірантуру. Варто зазначити, що там навчалися Кеннет Спенс, Курт Левін та інші відомі психологи. У 1951 році Альберт здобув ступінь магістра, а в 1952 році — ступінь доктора в галузі клінічної психології.
Теорії, знаменитий експеримент
У 1953 році Бандура почав працювати в Стенфордському університеті. Під час вивчення механізму підліткової агресії він почав дедалі більше цікавитися вікарним навчанням, моделюванням, наслідуванням і створив теорію соціального навчання, що базується на 3 ключових поняттях — спостереженні, моделюванні та імітації.
Найвідомішим експериментом, проведеним у 1961 році Бандурою, стало дослідження з лялькою Бобо. Під час нього він зняв невеликий ролик, у якому двоє дорослих іграшковим молотком били надувну ляльку, проявляючи агресію.
Потім фільм тривалістю 10 хвилин показали групі дітей. Після чого малюків переводили в кімнату, де розміщувалися різні іграшки, але їм забороняли до них торкатися. Далі засмучених дітей переводили в приміщення, де знаходилася лялька Бобо, молоток, мотузки. Там вони гралися 20 хвилин, а експериментатор спостерігав за їхньою поведінкою за допомогою двостороннього дзеркала, відзначаючи рівень агресії кожної дитини. У підсумку з’ясувалося, що більшість малюків також били ляльку, наслідуючи дії та слова дорослих у ролику.
Дослідження виявилося значущим, оскільки воно довело, що діти копіюють дії та слова дорослих. Цей процес Альберт назвав теорією соціального навчання. Психолог зробив висновки, що агресивна поведінка дорослого щодо ляльки дала змогу дітям припустити, що такі дії є нормою. У результаті в них закріпилася модель поведінки з проявом агресії у відповідь на різні розлади.
Бандура розробив свою соціальну когнітивну теорію на основі цілісного уявлення про людське пізнання у зв’язку із соціальною свідомістю та впливом. Він підкреслював, що поведінка визначається поєднанням спонукань, сигналів, реакції та винагород. Наприклад, дитина хоче з’їсти цукерку і це бажання підкріплюється, якщо батьки реагують і їдять цукерку разом із нею, або хвалять її за те, що вона з’їла цукерку.
Бандура стверджував, що моральна поведінка — це продукт саморегуляції, але вона має активуватися в соціальному контексті. Він також розробив теорію самоефективності. Самоефективність — це віра людини у власні сили. Альберт виявив, що люди, які вірили в те, що зможуть подолати свої фобії, зробили насправді це. Більшість підручників із психології відносять теорії Бандури до біхевіористів, сам він стверджував, що ніколи не наслідував біхевіористської ортодоксії.
Протягом усієї своєї кар’єри Бандура став автором кількох книжок і журнальних статей. Деякі з його відомих робіт стали класикою в психології та цитуються донині. Його першою професійною публікацією була стаття під назвою «Primary and Secondary Suggestibility» (1953). У 1973 році Бандура опублікував книжку «A Social Learning Analysis», в якій розповідається про джерела агресії. У 1977 році вийшла книжка «Social Learning Theory», у ній викладено основи його теорії про те, як люди вчаться через спостереження і моделювання. Стаття «Toward a Unifying Theory of Behavioral Change» була опублікована в журналі «Psychological Review». Вона стала класикою в психології й досі використовується сучасниками.
Внесок Бандури в психологію
Роботи цієї великої людини вважаються частиною когнітивної революції в психології, яка відбулася на початку 1960-х років. Його теорії дуже вплинули на психологію особистості, освіту і психотерапію та допомогли тисячам дітей і дорослим.
У 1974 році Бандуру обрали президентом Американської психологічної асоціації. У 1980 році його нагородили за видатний науковий внесок. У 2014 році колишній президент Америки Барак Обама вручив Альберту Національну наукову медаль.
26 липня 2021 року Альберт Бандура пішов із життя від гострої серцевої недостатності, у віці 95 років.