Гейлі Вікенгайзер – канадська хокеїстка, олімпійська чемпіонка, успішна підприємниця, благодійниця. Гейлі в першу чергу відома своїм новаторським внеском у жіночий хокей. Детальніше про її життя і кар’єру в спорті поговоримо на edmontonka.com.
У спорті з дитинства
Народилася Гейлі 12 серпня 1978 року в Шаунавоні, що на південному заході Саскачевану. З юних років дівчинка проявляла пристрасть до хокею, невпинно тренуючись і кидаючи виклик гендерним нормам. У 3-річному віці Гейлі грала в шинні (стара назва хокею з шайбою) на ковзанці, яку власноруч зробив для неї батько. Чоловік невелику територію у дворі огородив дошками й залив водою зі шланга. У 8 років майбутня олімпійська чемпіонка проводила по 3-4 години на день, тренуючись на цій ковзанці. Натхненна своїми кумирами Вейном Грецкі й Марком Мессьє, Гейлі свято вірила, що колись гратиме в Національній хокейній лізі (NHL).
Довгий шлях до досконалості
Бувши єдиною дівчиною в місцевій хокейній команді Shaunavon Badgers, Вікенгайзер доводилося наполегливо працювати, нарівні з хлопцями, щоб її сприймало суспільство. Не маючи виділеної роздягальні, дівчинці доводилося переодягатися в котельні або в кімнаті для заточування ковзанів. У хокейних таборах вона перебувала під пильною увагою скептично налаштованої публіки. Крім того, батькам Гейлі довелося боротися, щоб записати дочку в хокейну школу для хлопчиків у Свіфт-Карренті. Проте Вікенгайзер постійно доводила свою цінність, кілька років поспіль отримуючи нагороду Most Valuable Player (MVP).
У 1990 році Гейлі разом з родиною переїхала до Калгарі, де почала грати в жіночій команді під керівництвом Шеннон Міллер, яка стала першою жінкою-тренеркою канадської жіночої олімпійської збірної й створила першу дівочу хокейну команду в Калгарі. Важливо відзначити, що завдяки їй команда виграла золоту медаль на Чемпіонаті світу 1997 року і срібну медаль на Зимових Олімпійських іграх 1998 року.
У 1991 році Вікенгайзер грала в дивізіоні дівчат до 17 років (U-17) на Зимових іграх у Канаді, де забила переможний гол у матчі за золоту медаль і була названа найціннішою гравчинею турніру. У 15-річному віці Гейлі приєдналася до жіночої національної команди Calgary Oval X-Treme. До її складу входили жінки до 35 років, а Вікенгайзер стала наймолодшою гравчинею. Колеги призвали її «High-Chair Hayley».
У 1995 році Гейлі увійшла до складу юніорської збірної Канади з софтболу. У 2000 році вона грала в софтбольній команді на літніх Олімпійських іграх у Сіднеї, Австралія, ставши однією з небагатьох спортсменок, які взяли участь як у літніх, так і зимових Олімпійських іграх.
Уже в 1998 році Гейлі грала за молодіжну збірну Канади. У 1998 році в Нагано, Японія, жіночий хокей з шайбою вперше став медальним видом спорту. На той момент Вікенгайзер була найціннішою гравчинею у команді, яка домінувала на міжнародних змаганнях. Однак у Нагано канадська жіноча хокейна команда поступилася команді США і завоювала срібну медаль. Проте Боббі Кларк, генеральний менеджер NHL Philadelphia Flyers і канадської чоловічої збірної, запросив Вікенгайзер взяти участь у тренувальному таборі Flyers для новачків. Дівчина знову подолала гендерний бар’єр, тренуючись з Flyers протягом двох років.
З 1999 року по 2001 рік Гейлі грала на жіночому національному чемпіонаті з хокею з шайбою і, попри травму коліна, допомогла своїй команді завоювати 2 срібні медалі й 1 золоту. У 2002 році, готуючись до матчу проти США на Олімпійських іграх у Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, Гейлі оголосила, що відмовиться приймати срібну медаль, тим самим мотивуючи свою команду. У передолімпійському турі спортсменка набрала 36 очок у 26 іграх. Крім того, на Олімпійських іграх вона дотримала обіцянку, яку дала своїй команді, забивши один з трьох голів у перемозі збірної Канади з рахунком 3:2. Гейлі знову назвали найціннішою гравчинею турніру і кращою бомбардиркою. У 2003 році спортсменка стала першою жінкою, яка зіграла в професійній чоловічій хокейній команді, приєднавшись до фінського клубу Salamat в Кіркконуммі, Фінляндія.
Кінець кар’єри, великі досягнення
Вікенгайзер завоювала золоті медалі ще на трьох Олімпійських іграх у складі жіночої збірної Канади з хокею в Турині у 2006 році, а також у 2010 році у Ванкувері й у 2014 році в Росії. Кар’єру в хокеї спортсменка завершила у 2017 році, забивши 168 голів і зробивши 211 передач за національну збірну. Таке рішення вона прийняла, оскільки хотіла більше часу проводити з сином Ноєм і вступити до медичного вишу. У 2013 році Гейлі здобула ступінь бакалавра наук з кінезіології, а у 2016 році – ступінь магістра в Університеті Калгарі. Її магістерська дисертація була присвячена змінам мозкового кровотоку у молодих людей з аутизмом після високоінтенсивних фізичних навантажень. У 2018 році жінка вступила до Медичної школи Каммінга Університету Калгарі.
У 2019 році спортсменку включили до Зали слави Міжнародної федерації хокею. У 2022 році — до Зали спортивної слави Канади.
Попри закінчення кар’єри, Гейлі продовжила працювати в спорті. У 2018 році її найняв клуб Toronto Maple Leafs як помічницю директора з розвитку гравців. Вона стала першою жінкою, яка обійняла цю посаду у франшизі. У 2021 році вона розробила спеціальну жіночу хокейну ключку Wick Stick у співпраці з Verbero Hockey. Жінка також залишалася обраною членкинею Комісії спортсменів Міжнародного олімпійського комітету (IOC). Гейлі розкритикувала IOC за твердження, що Олімпійські ігри 2020 року в Токіо можуть пройти як заплановано, попри пандемію коронавірусної інфекції. Дії Вікенгайзер та її колег призвели до того, що Олімпійські ігри перенесли на 2021 рік.
Гейлі Вікенгайзер вважається однією з найвідоміших зірок хокею в Канаді. У 12 років вона стала незалежною гравчинею жіночої хокейної команди Альберти на зимових іграх у Канаді 1991 року. До 20 років вона стала єдиною жінкою, яка представляла Канаду на літніх і зимових Олімпійських іграх. У 2003 році Гейлі стала першою жінкою, яка забила гол у чоловічій професійній хокейній лізі. У грудні 2007 року Вікенгайзер була відзначена премією Боббі Розенфельд, як найкраща спортсменка року Канади за версією канадської преси. Важливо відзначити, що вона стала першою хокеїсткою, яка отримала цю щорічну нагороду, яка вручається з 1933 року. Таке визнання сталося завдяки її видатного внеску в перемогу збірної Канади на Чемпіонаті світу 2007 року, де Гейлі була капітаном команди й кращою бомбардиркою.
Продовжуючи популяризувати хокей серед жінок, Вікенгайзер у 2010 році організувала фестиваль WickFest. Щорічно на ньому збираються молоді хокеїстки й беруть участь у змаганнях. Основна місія цього фестивалю – об’єднати дівчат різного віку та рівнів майстерності, щоб допомогти їм рости як особисто, так і в спортивному плані.
Гейлі Вікенгайзер також активно займалася волонтерською та благодійною діяльністю, співпрацюючи з декількома організаціями та ініціативами, включаючи Plan Canada’s Because I am a Girl, Jumpstart, KidSport, Project North і Right To Play. У 2022 році вийшов документальний фільм про життя спортсменки під назвою Wick: The Hayley Wickenheiser Story. У ньому розповідається про дитинство, спортивну кар’єру, боротьбу за рівноправність Гейлі Вікенгайзер і багато іншого.