Неллі Маккланг — одна з найвидатніших активісток, які боролися за права жінок. Також вона відома своїми публічними виступами та численними книжками. Детальніше про життя та досягнення цієї жінки поговоримо на edmontonka.com.
Перші кроки в політиці та активізмі
Неллі Летиція Муні народилася 1873 року у Чатсворті, Онтаріо. У 1880 році сім’я переїхала в садибу, розташовану на заході Манітоби, неподалік Едмонтона. У 16 років Маккланг отримала сертифікат учителя і почала працювати в місцевій школі.
У 1896 році Неллі вийшла заміж за фармацевта Роберта Маккланга. У шлюбі в них народилося 5 дітей. Свекруха жінки була президентом «Woman’s Christian Temperance Union». Вона й спонукала невістку написати роман «Sowing Seeds in Danny» (1905), який згодом став бестселером.
У 1911 році Маккланги переїхали до Вінніпега, де Неллі вступила до Жіночого християнського союзу стриманості, щоб допомогти зупинити проблеми, пов’язані зі зловживанням алкоголем жінками. Це й привело її до виборчого жіночого руху. Також у цей період Неллі долучилася до кількох інших реформаторських груп, орієнтованих на розвиток виборчого жіночого права, і стала однією із засновниць Ліги політичної рівності.
Досягнення цілей
У 1914 році стався переломний момент у кампанії за виборче право. Тоді Маккланг і члени Ліги політичної рівності поставили жартівливу виставу, в якій сатирично показали небезпеку, пов’язану з наданням чоловікам права голосу. Захід пройшов успішно завдяки Маккланг, яка використовувала кілька аргументів, висунутих раніше чоловіками, які вважали, що жінки не зможуть впоратися з голосуванням. Маккланг змогла довести свою правоту і в 1916 році Манітоба стала першою провінцією в Канаді, де жінкам надали право голосу. Незабаром це сталося і в Саскачевані.
У 1914 році Неллі з сім’єю переїхала в Едмонтон, де продовжила вести кампанію за виборче право в Альберті. У 1921 році Маккланг була обрана депутаткою Законодавчих зборів Едмонтона від Ліберальної партії, і вона стала єдиною жінкою-делегаткою Канади на Екуменічній конференції у Великій Британії. На той момент вона займалася питаннями охорони здоров’я, освіти, подружніх майнових прав і захисту дітей. У 1926 році зазнавши поразки на виборах, Неллі повернулася до письменницької діяльності.
Маккланг була однією зі знаменитої п’ятірки жінок, які увійшли у світову історію. У 1927 році Емілі Мерфі, Генрієтта Едвардс, Луїза Маккінні, Ірен Парлбі та Неллі Маккланг подали петицію до Верховного суду з проханням про те, щоб канадських жінок юридично визнали особами, які мають права обіймати державні посади. Суд не підтримав їх. Потім активістки направили петицію до Таємної ради Англії. У 1929 році вона задовольнила петицію і визнала жінок особами, зазначивши, що виключення жінок з усіх державних посад було пережитком минулого. Це був великий успіх.
У 1933 році Маккланги переїхали на острів Ванкувер, де Неллі закінчила роботу над першим томом автобіографії «Clearing in the West: My Own Story», а також написала кілька коротких оповідань. Другий том під назвою «The stream runs fast…» вийшов у 1945 році. У ньому вона розповідає про своє сімейне життя.
Прихильниця євгеніки
Маккланг часто критикують за расизм і елітаризм, оскільки вона була пов’язана з євгенікою, ідеєю про те, що людську популяцію можна поліпшити шляхом контролю за відтворенням. Важливо зазначити, що багато впливових канадців підтримували цю ідею на початку 1900-х років. Вони стверджували, що розумово відсталі люди схильні до алкоголізму, розбещеності, правопорушень. Таким чином, вони загрожували моральній структурі суспільства. Ці побоювання призвели до збільшення підтримки євгенічного законодавства, включно зі стерилізацією «дефективних». Маккланг та інші вважали, що за допомогою стерилізації можна запобігти подальшим проблемам. Неллі та її близька подруга Емілі Мерфі вважаються двома найвпливовішими прихильниками Закону про сексуальну стерилізацію в Альберті, який ухвалили в 1928 році, а скасували в 1972 році. За цей час тисячі людей, яких вважалися психічно хворими та розумово відсталими, пройшли євгенічну стерилізацію.
Бувши феміністкою, Маккланг вважала, що жінки повинні брати участь у політиці через свої материнські інстинкти та інтереси, які включали здоров’я матерів і дітей. Це було дуже важливо для феміністок з материнства, які позиціювали жінок, як матерів і захисниць своєї раси. Тому вони завжди виступали за ухвалення законів, спрямованих проти проституції та алкоголізму.
У 1932 році Маккланги переїхали до Вікторії, де в 1936 році Неллі стала першою жінкою-учасницею Ради керівників CBC. Паралельно вона продовжила займатися письменницькою діяльністю і виступати з доповідями до кінця своїх днів. У 1951 році ця легендарна жінка пішла в небуття.
Безперечно, Неллі зробила багато хорошого для жінок. Протягом усього свого життя вона продовжувала боротися за їхні права. Також благала канадський уряд прийняти європейських іммігрантів під час Другої світової війни. Забута на десятиліття, вона знову була відкрита феміністками в 1960-х роках.