Як і будь-яка мода, макіяж пережив злети і падіння популярності протягом століть, він переходив з одного до іншого стилю. Кожен раз змінювався і ставав кращим. Про те, як фарбували обличчя жінки в Едмонтоні в вікторіанську епоху, читайте далі в статті на edmontonka.
Історія макіяжу
В Едмонтоні до 1870 року в словниковому запасі не було такого поняття, як макіяж. Косметикою називали все те, що наносилося на шкіру з лікувальним ефектом, використовували різні пасти, порошки фарби, які дозволяли жінці покращувати свій зовнішній вигляд.
Люди, у яких були вугрі, шрами на обличчі, сліди від каліцтв, користувалися пастами. Вони добре вирівнювали колір обличчя. Усі продукти купували в місцевих аптеках та через лікарів, або для дуже багатих замовляли у спеціальних дилерів в інших країнах.
Коли відбулося Регентство (1811-1820 роки), аристократичні заможні чоловіки в Едмонтоні почали відмовлятися від вишуканого вбрання, перук і важких масок для обличчя та фарб, які були популярні при дворі. Існує вірогідність, що війни сильно вплинули на тенденцію сприйняття чоловічої зовнішності, тому чоловіки бажали мати більш суворий вигляд.
Що стосується жінок, то вони також в обмеженій кількості використовували макіяж. Після Французької революції рум’яна була винятком. Священнослужителі Альберти були проти нафарбованих жінок, вказуючи на Єзавель і безбожних язичників в усьому світі. Церква була сповнена рішучості привити чистоту і скромність жінкам.
Королева Вікторія гостро засуджувала розфарбовані обличчя жінок, бо вважала, що лише повії і актриси прикрашали свою зовнішність надмірною кількістю косметики. Тобто в моді був мінімалізм, і більшість жінок користувались косметичними засобами обмежено.
Приблизно з 1850 року жінки почали використовувати аплікації. Саме тоді став популярним Crème Céleste, який був сумішшю білого воску, олії солодкого мигдалю, рожевої води. Ця паста для обличчя мала зволожуючі властивості, вона гарно приховувала пігментні плями, забезпечувала рівний колір обличчя. Пізніше аплікації перетворилися на звичайні пом’якшувальні засоби для видалення косметики і незабаром стали відомі як холодні креми.
Секрети краси едмонтонок
У рамках ранкового «туалету» жінки вищипували брови, підстригали вії, мастили касторовою олією повіки. Аби приховати веснянки, плями або почервоніння, вони посипали рисовою пудрою проблемні місця. Також заможні жінки використовували дорогий варіант – перлинну пудру, яка була сумішшю хлориду вісмуту та французької крейди і забезпечувала білу, блискучу шкіру.
На губи наносили прозору помаду, найчастіше в якості неї виступав простий бджолиний віск. Заможні жінки використовували прості помади, які мали барвник. Такі варіанти добре підкреслювали контур та колір губ. Популярними були мазі для губ на основі бур’яну, квітів барвінку.
Щоб придати здоровий вигляд обличчю, щоки натирали карміном, соком буряку. Для яскравих очей використовували краплю лимонного або апельсинового соку в кожне око. Отруйну беладону також капали в очі, щоб розширити зіниці, створити яскраве світіння очей.
Що стосується фарби для очей, тобто тіней для повік, популярними були чорні і червоні кольори. Їх використовували дуже тонко, в якості підводки. Фарбу для очей виготовляли зі змішаного свинцю, ртуті, сурми та інших компонентів.
Обов’язковий ящик для зберігання косметики
В Едмонтоні було прийнято тримати всі косметичні, лікувальні засоби для тіла, обличчя в спеціальних ящиках. Вони коштували дуже дорого, і тому не кожна жінка мала можливість дозволити їх собі. Деякі скрині були створені з секретними відділеннями. Жінки середнього класу не могли собі дозволити такий туалетний ящик.
