Раніше жінки носили хутро, не заради того, щоб виглядати модно, а для того, щоб зігрітися. У 19 столітті не кожна містянка могла собі дозволити хутряну шубу, бо вона коштувала дуже дорого. Збережена в архівах реклама в Едмонтонському бюлетні від 13 січня 1805 року підтверджує факт, що хутро було розкішшю для багатих. В ній написано, про те, що жінка в Гудзоновій затоці продає жіноче пальто з хутра бобра за 15 доларів. Детальніше на edmontonka.
Історія зимової моди
У 1830 році в місті почали шити одяг. Всі речі були ручної роботи, їх шили вручну, а вовну брали від місцевих овець. Натуральна вовна була дуже якісною, вона гарно тримала тепло, і це робило її ідеальною для пошиття зимового одягу. Про це розповів Ніколь Бах-Лаберк, координатор історичних костюмів у парку Форт-Едмонтон, який вже давно вивчає історію одягу.
Куратор колекції одягу і текстилю в університеті Альберти розповів, що одним з важливих елементів, які едмонтонці запозичили у європейців, були мокасини, які гарно захищали від холоду і мокрого снігу, ніж просто європейське взуття. Корінні жителі багато чого запозичили від європейців, наприклад бавовну, ткані волокна, які в майбутньому дуже активно використовували.
Експерти говорять про те, що зимовий комплект чоловіка Метиса у 1846 році, який жив у Гудзоновій затоці складався з вовняної нижньої білизни, бавовняної сорочки, цупких вовняних штанів і теплих шкарпеток. Він носив хутряні мокасини та рукавиці пошиті з оленячої шкіри, вкриті яскравим бісером.
Століттями шерсть і хутро було основою зимової моди, це було до тих пір, поки не стали доступними синтетичні волокна. Хоча носіння певних типів хутра, зокрема норки, було великим символом статусу людини. Його носили майже всі, бо воно давало змогу зігрітися.
З 1899 року Revillon Frères, французька компанія, відкрила склад і магазин. Його найвідоміше місце було побудовано в 1912 році на вулиці 10221 – 104, де зараз розташований комплекс Boardwalk Market. На той момент це був найбільший і найдосконаліший склад Канади на якому шили і продавали речі. Його збудували з бетону, він мав усі зручності, та необхідне приладдя для виготовлення одежі.
В Едмонтоні було спеціальне депо, через яке доправляли на цю компанію хутро. Тому Едмонтон став другим містом після Монреаля в якому була велика завантаженість депо хутром. Тому у 1920 році в місті було на 4 мільйони доларів необробленого хутра, яке завозили для створення нових зимових речей.
Речі з шерсті
Не менш популярною і здоровою альтернативою хутру була шерсть. З неї також робили речі. З неї виготовляли речі, бо білизна на її основі дозволяла шкірі дихати, поглинала піт і була стійкою до бруду та запаху. Протягом усієї історії моди чоловіки завжди носили костюм з трьох предметів: піджак, жилет, штани і на голові обов’язково хутрову чи вовняну шапку.
З каталогу за 1921 рік видно, що жінки, чоловіки, діти носили комбіновані вовняні костюми, які мали теплі, довгі штани, шорти.
Жінки носили шовкові, бавовняні вироби, щоб зігріти ноги. У 1930-1949 роках відбулися зміни в моді, більшу увагу люди почали приділяти хутряним пальто. Речі з хутра були популярними і у 1980 році, але тоді з хутра і шерсті шили виключно пальто, шапки, носки. Білизни такої вже не було.
На зміну хутру прийшли синтетичні матеріали. Речі з них не були такими якісними, але все ж люди, які не мали великих грошей, купляли речі пошиті саме з цих тканин.
З часом тканин ставало дедалі більше, дизайнери почали створювати з них унікальні, дуже теплі речі. Особливим попитом почав користуватися одяг на основі синтепону. Він добре тримав тепло і допомагав зігрітися навіть під час сильного морозу.
