Був певний час, коли лікаря Мері Персі Джексон описували як «живу легенду». Вона лікувала людей Альберти понад 45 років. Про те, яким було життя жінки, та який вклад вона зробила в медицину читайте далі в статті на edmontonka.
Історія життя Мері Персі Джексон
Народилася жінка в Англії в 1905 році. Вона була не єдиною дитиною і сім’ї, ще було три брати. Батько дівчинки працював торговцем вовною, мати була вчителем в місцевій школі.
Після закінчення школи вона вступила до Бірмінгемського медичного університету. Вже у 1927 році вона з відзнакою закінчила його і отримала професію лікаря-хірурга. До 24 років жінка накопичувала гарний досвід роботи. Вона влаштувалася працювати сімейним лікарем-хірургом у пологовий будинок.
У 1929 році в медичному журналі Альберти уряд опублікував повідомлення-запрошення до поїздки в Альберту виключно жінок-лікарів з післядипломованим досвідом акушерства. Вміння верхи їздити на коні було перевагою. Джексон і ще її три колеги прийняли запрошення і згодилися на рік відправитися до Альберти. Ціль її поїздки до Альберти була в забезпеченні кращих медичних послуг у віддалених районах.
Початок роботи в Альберті
Відразу після приїзду до Альберти жінка обійняла посаду головного лікаря на території Піс-Рівер. Ця територія займала 250 квадратних миль, а пізніше стала займати 400 миль. У цьому районі найближчим пунктом медичної допомоги було місто Піс-Рівер. Пункт розташований на закинутій території, куди досить тяжко дістатися. Для того, аби надавати гарну якість медичних послуг Мері Джексон видали коня, на якому вона кожного дня верхи подорожувала. Навіть незважаючи на екстремальні температури вона обслуговувала своїх пацієнтів, часто долаючи багато миль верхи на коні, проходячи річки та струмки.
Жінка була кращим доктором для селян, які іммігрували з Норвегії, Угорщини, України та інших країн. Вона легко справлялась з навантаженнями. Люди зверталися до неї з різними проблемами: переломами кінцівок, хворобами зубів, вагітністю. За час праці в цьому регіоні Мері лікувала на практиці велику кількість захворювань: пиляні рани, туберкульоз, проблеми ускладненої вагітності. Вона навіть видаляла зуби, бо в цьому районі не було стоматологів.
Так тривало кілька років, поки Мері не вийшла у 1931 році заміж за заможного власника ранчо і торговця хутром Френка Джексона. Знайомство пари відбулося тоді, коли Френк прибув до неї на лікування після укусу собаки. У нього була септична рука. Мері змогла його вилікувати. Чоловік був вдівцем і мав трьох дітей. Після одруження велика сім’я переїхала до садиби чоловіка, яка знаходиться на річці Кег, за 500 миль від Едмонтона.
Тоді жінка більше не мала ніякого контракту з провінційним урядом і почала працювати лікарем загальної практики в цьому районі. Вона лікувала понад 5 поколінь пацієнтів з усього регіону Піс, її обожнювали і поважали місцеві мешканці.
За свою довгу кар’єру Мері Джексон лікувала людей багатьох національностей і зав’язувала з ними багато дружніх стосунків. У 1975 році вона отримала звання «Жінка року» за версією «Голосу рідних жінок».
У 1976 році отримала ступінь почесного доктора права Альбертського університету. Того ж року Мері та її чоловік отримали премію Альберти за видатні заслуги. Подружжя завжди допомагало нужденним людям харчами, одягом.
Лікар Мері Джексон отримала медаль Сторіччя Альберти та Канадську медаль Сторіччя, на її честь назвали школу на перехресті шосе Маккензі та річки Кег. Вона пішла з медицини у 1975 році після чого стала старшим членом Канадської медичної асоціації, довічним членом Медичної асоціації Альберти та Колегії медичних сімейних лікарів.
