Великий вклад едмонтонської сім’ї Прінсів для голландців

В Едмонтоні існувало багато відомих родин, які зробили великий вклад для міста і всієї Канади. Одна з таких сімей – Прінси, які допомогли багатьом голландцям побудувати нове життя в Альберті. Детальніше на edmontonka.

З чого все почалося?

Джейкоб Прінц народився в Андіку, Північній Голландії 20 травня 1886 року в бідній селянській родині. З самого дитинства чоловік був залучений до сімейного господарства батьків. Хлопець виріс і одружився на дівчині з Голландії – Ааф’є. У них народилося 8 дітей.

Прінси славилися старанням і любов’ю до садівництва, тому займалися вирощуванням картоплі, садового насіння та тюльпанів. Сім’я заснувала в Голландії великий бізнес, який приносив гарний достаток.

Маленька Голландія стала для сім’ї «тісною», і вони прийняли рішення емігрувати до Едмонтона. Батьки вважали, що там їхні 8 дітей зможуть знайти для себе більше можливостей. Сім’я Прінсів покинула голландське місто Андик і 7 березня 1927 року прибули в Едмонтон. Спочатку вони оселилися в християнсько-реформатській церкві на 105 Авеню та 93 Стріт, але місця було замало, і Джейкоб почав шукати нове майно.

Після ретельного розгляду він придбав ферму Хамберстоун площею 186 акрів, яка була розташована в широкому вигині річки Північний Саскачеван і на вершині вугільної шахти Хамберстоун. Чоловік не з проста купив собі саме цю ферму, бо тут він отримав права на корисні копалини, землю і великий двоповерховий будинок, який колишній власник, Вільям Хамберстоун, побудував для шахраїв.

Сім’я почала використовувати воду з річки Північного Саскачевану для зрошення власних полів, на них вирощували картоплю, різноманітні овочі, була навіть цвітна капуста, яка тоді була першою в Альберті. Коли ціни на товари знизилися, сім’я почала збирати гонорари за вугілля, яке інші люди добували на березі річки на їхній землі. Життя на вершині покинутих шахт було небезпечним, і кілька разів худоба гинула, коли земля провалювалася в стару шахту.

Розвиток бізнесу і заохочення інших людей

Джейкоб був в захваті від того, наскільки цікавим і прибутковим став їхній бізнес в Канаді. Тому Прінс почав заохочувати інших голландців до еміграції. Коли три сім’ї прибули з Нідерландів у 1936 році, він знайшов для них ферми, щоб жити і працювати поблизу Альберти. Коли приїхало більше сімей, він визнав за потрібне допомагати. Це і стало великим початком чудової кар’єри.

В пошуках нових ферм Прінс часто звертався до Канадської національної залізниці, де можна було отримати інформацію про наявні земельні ділянки. Вже взимку 1937 року канадська залізниця відправила чоловіка до Голландії для сприяння еміграції до Західної Канади.

Після Другої світової війни Синодальний комітет Християнської церкви призначив Прінса філдменом у Центральній Британській Колумбії.

Залізниця навіть надала перепустку, щоб він вільно пересувався на Заході під час пошуку місць для переселенців. Пройшов певний час, і Прінс відкрив долину Балклі в північній частині Центральної Британської Колумбії. Долина була ідеально розташована, практично біля залізниці, де переселенці займалися лісопромисловістю протягом зими. Багато голландських сімей згодом оселилися в громадах Террас, Смітерс.

Вже після Другої світової війни еміграція за допомоги Прінса припинилася, що дало йому можливість більше часу приділити власній фермі. Сім’я працювала і допомагала всім новоприбулим, давали поради та направляли людей до місця призначення. Всі прибулі люди приїздили до Прінсів поїсти і відпочити після складної дороги. Ааф’є, як гарна господиня, мала приготувати голодним мандрівникам їжу і постіль.

У 1949 році сім’ю спіткала біда – померла дружина Ааф’є. Тому її місце кухаря для робітників зайняла невістка Енн Прінс. Жінка вставала до світанку, щоб приготувати їжу.

Сім’я щиро допомагала землякам і не отримувала від цього коштів. Завдяки зусиллям Прінсів понад 800 голландських сімей отримали житло в Канаді, більша частина з них оселилися в районі Беверлі.

У 1950 році родина спробувала самостійно добувати вугілля, але в умовах бурхливого розвитку нафтової сфери та зменшення попиту на вугілля, це виявилося нерентабельним.

Смерть голови сім’ї і парк на його честь

У 1963 році голова сім’ї Джейкоб помер. Віддати шану чоловіку приїжджали люди з усієї Альберти, Колумбії. Будинок і господарство перейшло до рук синів. Ферма припинила виробництво овочів. У 1969 році будинок сім’ї, в якому проживало два покоління Прінс, знесли.

У 1893 році міська влада Едмонтона назвала парк на 121 авеню та 53 вулиці «Парком Джейкоба Прінса» на знак визнання його внеску в цей район.

.,.,.,.