Великий вклад для людей едмонтонського психіатра-соціолога Ервіна Гоффмана

Ервін Гоффман – соціальний психіатр, психолог, письменник. В Канаді цього чоловіка до сих пір вважають найвпливовішим американським психіатром-психологом ХХ століття. Більше на сайті edmontonka.

Життя Гоффмана

Народився Ервін 11 червня 1922 року в невеликому селі неподалік Маннвіля, Альберта в українській сім’ї єврейського походження. Батько Макс та мати Анна емігрували до Канади на зламі століть. Відразу після еміграції Макс відкрив в Манітоба власний кравецький бізнес, який приносив добрий прибуток.

З 1937 року Ервін Гоффман навчався у Вищій технічній школі Св. Джона у Вінніпезі. У 1939 році вступив до Манітобського університету за спеціальністю хімія. Під час навчання в цьому закладі чоловік зацікавився соціологією і психологією. Завдяки знайомству з відомим соціологом Деннісом Вонгом став видатною людиною. Вонг запропонував Гоффману залишити Манітобський університет і вступити до Торонтського університету. Ервін прислухався до поради і вступив на кафедру соціології та антропології. У 1945 році хлопець закінчив заклад і знову вступив на навчання до Чиказького університету.

Особисте життя

Ервін не тільки здобуває освіту, але й влаштовує особисте життя, бо на останньому курсі університету чоловік одружується з Анжелікою Шуйлер. Але на жаль обставини складаються так, що пара живе у шлюбі не довгий час. Через рік після одруження Ервін стає батьком. Дружина Анжеліка мала психічну хворобу і після народження сина покінчила життя самогубством.

Пройшов певний час після втрати дружини і чоловік одружується з соціолінгвістом Джилліан Санкофф.

Кар’єра

Гоффман проводив багато соціологічних досліджень. І першою його великою працею стала робота «Презентація себе в повсякденному житті», яку він створив у 1956 році. Після закінчення Чиказького закладу стає помічником директора в Національному інституті психіатричного здоров’я у Бетесді. В цій книзі автор розвинув свої спостереження. В ній описуються театральні постанови, які відбуваються під час взаємодії обличчям до обличчя. Він вважав, що коли людина вступає в контакт з іншою людиною, то намагається контролювати або направляти враження, яке інша особа сформує про людину. Автор вважає, що учасники соціальної взаємодії вживають певних практик, щоб зберегти себе чи інших.

Завдяки спостереженням за людьми, написав книгу  «Притулки: все про соціальний стан психічно хворих та ув’язнених». В книзі Гоффман розглядає деталі психіатричної госпіталізації та характер, наслідки процесу, який називається інституалізація. Він описав, як вона перетворює людей на роль хорошого пацієнта. Тобто стан, який посилює уявлення про хронізацію важких психічних хвороб.

У 1958 році Гоффман отримав посаду викладача кафедри соціології Каліфорнійського університету в Берклі. У 1969 році чоловік стає членом Американської академії мистецтв і наук. У 1970 році стає співзасновником Американської асоціації за скасування примусової психіатричної госпіталізації.

У 1971 році випускає книгу під назвою Relations in Public, в якій йдеться про різні уявлення повсякденного життя з психологічної і соціологічної точки зору. Ця книга принесла великий успіх чоловіку, бо вже у 1977 році він отримав стипендію Гуггенхайма. Далі більше, у 1979 році отримав нагороду Кулі-Міда за видатну науку від Секції соціальної психології Американської соціологічної організації.  

Вже 1981 року Ервіна обирають президентом Американської соціологічної організації. Чоловік був на посаді тільки 2 роки, бо мав прогресуючу хворобу через яку помер. У 1983 році посмертно Гоффман отримав премію Міда від Товариства символічної взаємодії.

.,.,.,.