Коли в Альберті започаткувалась перша освіта, жінки не мали права навчатися. Задля того, щоб відстояти свої права, вони пройшли довгий і важкий шлях.
Яскравий цьому приклад – започаткування жіночих братств. В таких організаціях учасниці завжди підтримували одна одну. Про те, як започаткувалась жіноча освіта, її розвиток, читайте далі в статті на edmontonka.
Жінки-студентки
У 1908 році мрія прем’єр-міністра Альберти – Александра Резерфорда – здійснилася. Заснували університет Альберти у Старконі. Прем’єр вважав, що будь який новий університет був не конфесійним, зі спільним навчанням. Це були нові ідеї для рубежу 20 століття.
Тоді старі університети, такі як Макгілл, почали дозволяти жінкам відвідувати навчання. Але жінок відокремлювали від чоловіків під час навчання. Крім того, негативні конотації навколо жіночої освіти залишалися поширеними в цей період, вони включили ідеї про те, що освіта робить жінок фізично хворими, божевільними. Незважаючи на це, Резерфорд із самого початку наполягав на рівному спільному навчанні і зміг цього досягти.
Перша група Альбертського університету налічувала 40 студентів, 8 з них були жінками. Тут здобувала освіту Етель Андерсон – керівник жіночої програми з легкої атлетики в сучасному університеті; Дечіма Робінсон – перша студентка, яка закінчила заклад отримавши ступінь бакалавра. Незважаючи на поштовх до спільного навчання, цим жінкам було відразу зрозуміло, що далі їх чекає складний шлях, щоб досягти рівності.
Створення жіночого фронту
Щоб виступити єдиним фронтом і підтримати одна одну, жінки об’єдналися і створили те, що зараз вважається попередником жіночих братств в Альбертському університеті SIS.
SIS означає сім незалежних жінок. Об’єднання звісно чуло про переконання і негативний вплив освіти на жінку, але скористалося нагодою, щоб пожартувати з цього приводу. Жінки з цього фронту дуже цінили освіту, вони не боялися демонструвати оточуючим свої вміння.
SIS перейменували на клуб Wauneitas, де всі студентки були автоматично прийняті. Клуб справді був дуже схожий на чоловічі братства того часу, зі схожими асоціаціями (включно зі скачуванням в бочках по сходах новачків) й іншими клубними ритуалами. У 1929 році клуб включили до Студентської спілки (хоча зі збереженням автономії), але назва була змінена на Товариство Ваунейта.
Його назва походить від слова на мові крі, що означає добродушність. Всі учасники об’єднання перейняли багато ритуалів, слів від народу крі. Вони влаштовували гарні церемонії на тему перших націй.
Товариство активно діяло під час Першої світової війни, влаштовували дебати, соціальні збори, різні музичні заходи для збору коштів на війну. Члени товариства самовіддано працювали разом з Червоним Хрестом, клубом солдатського комфорту. Вони відвідали багато зустрічей і шили товари для відправки за кордон. Це було тоді типовим для новостворених жіночих організацій.
Ця організація існувала на початку 20 століття. Протягом 1950-1960 року Wauneitas продовжували працювати, маючи зал Wauneita тільки для жінок у будівлі Студентської спілки (нині Університетський зал). Там студентки могли як відпочити від навчання, так і навчатися подалі від відволікаючих факторів. Приміщення було гарно оформленим дерев’яними панелями. В ньому постійно палав камін.
Занепад товариства
Вже у 1960 роках зал розформували, це стало справжнім символом занепаду товариства. Група проводила певні прогресивні дії, сюди входила роздача першокурсникам брошур про контроль над народжуваністю. Однак багато чого залишилося незмінним, зокрема суспільство міста, яке не могло швидко змінюватися. У 1973 році товариство, в якому жінки відчували підтримку, офіційно припинило свою діяльність.
