«Кожна жінка має виконувати свою роль, і на фронті і вдома» – Едіт Мах
Кожна жінка має свою історію
Щойно закінчилась Друга світова війна, і сестри Аліса та Елеонора Вонг зупинилися в будинку Едіт Ма в китайському кварталі Едмонтона. Кілька років тому Едіт повернулася додому з Китаю. Той факт, що ці молоді китаянки, які родом з Едмонтона, брали участь у китайсько-японській війні в Китаї, зацікавив невідомого репортера з місцевої газети, і він вирішив написати про них статтю. Всі китайські жінки, які під час війни були в Канаді, віддавали все, щоб дати гарну підтримку Канаді та Китаю. Активність китайсько-канадських жінок у китайських громадах по всій Канаді почала змінюватися в уявленні громадськості. Детальніше на сайті edmontonka.
Вони почали вступати в канадські збройні сили, продавали облігації перемоги, займалися збором коштів. Крім того, працювали в промисловості за часів війни. Ця активність призвела до того, що вони отримали багато доступу і довіри від людей.
У Китаї канадсько-китайські жінки, такі як сестри Вонг, наполегливо допомагали по-своєму – Аліса жила в Китаї 19 років, отримала ступінь медсестри в госпіталі Королеви Марії в Гонконзі. Вона активно лікувала та доглядала за китайськими солдатами та цивільними. Едіт три роки працювала друкаркою в китайській армії. Коли сестри повернулися до рідного Едмонтона, вони продовжували активно займатися благодійністю як члени Клубу китайських жінок. Клуб допомагав всім нужденним людям. Причому надавали як соціальну, так і психологічну підтримку.
Створення церкви і клубу
Репортер Edmonton Journal написав про Клуб китаянок. В статті описано, що його заснувала Левіна Дікман, старша донька Левіна Дікман. Преподобний Фонг Дікман прибув до Едмонтона з Ванкувера у 1930 році, щоб заснувати Об’єднану Церкву для місцевої китайської громади. Церковні служби та недільні школи проводилися в його будинку. Потім церква придбала окреме приміщення. Близько 31 китайця були охрещені цим чоловіком. І вже 1933 року було офіційно створено в Едмонтоні китайську об’єднану церкву. Преподобний Фонг приїхав зі своєю третьою дочкою, Анною Дікман, яка була медсестрою і працювала в лікарні при університеті.
Дікман народився у Китаї. Він емігрував до Ванкувера та вивчив англійську мову в першій методистський місії, яка відкрилася в китайському кварталі Ванкувера, після цього чоловік прийняв християнство. В нього була кохана дружина і 3 власних доньок, одна прийомна.
Левіні, дочці чоловіка, було 30 років, коли вона приїхала в Едмонтон. Клуб китайських жінок почав працювати відразу після її прибуття в місто. Клуб був невеликий, бо тоді у Едмонтоні було лише 27 китайських жінок. Причина була в законі про китайську імміграцію. Жінкам певний час не дозволяли іммігрувати до Канади.
Після відкриття заклад активно розвивався, в нього приходило багато жінок. Крім того, тут забезпечували християнським китайським жінкам гарне соціальне життя в церкві, через дружню співпрацю з канадцями однієї конфесії. Практично половина жінок, які приходили до клубу, були активістами в місіонерських товариствах Веслійської і Центральної Об’єднаної церков. Президентом клубу стала пані ЛІ К. Юен, дружина художника та відомого в Калгарі Хо Лема.
Іншими членами клубу були Лі Так, яка працювала секретарем салону краси, Едвард Ма – студентка медичного Альбертського університету та багато інших. Клуб раз на рік проводив великі збори коштів, щоб фінансувати вибрані ними справи.
Під час Другої світової війни члени клубу в’язали та дарували афгані й інші важливі речі для американської компанії «В’язки для Британії», а також для військової допомоги Китаю і Канаді. Члени Клубу китайських жінок робили багато роботи, вони шили, в’язали, збирали кошти на потреби армії.
