Мода – це швидкоплинна тенденція. Кожного століття вона була своя. В 19 столітті вона була різноманітною, одяг мав різний орнамент. Нижня білизна, корсети, дозволяли жінкам формувати особливі силуети. Придбання одягу для себе та сім’ї було важливим завданням для жінок, незалежно від того, шили вони вручну, чи зверталися до найманої кравчині. Далі на edmontonka.
Сукні, довгі спідниці
Жіночий журнал The Delineator, який випустили у 1876 році в Едмонтоні, користувався популярністю серед містянок. Протягом кількох років, в ньому пропонували різні моделі жіночих суконь. Предмети одягу в модних журналах, як правило, ідентифікували залежно від доби та діяльності, для якої їх шили. Наприклад, були сукні для післяобіднього дня, їзди на велосипеді, прогулянки.
Модні ілюстрації зображували найновіші стилі за зразками, які можна було замовляти поштою з інших країн. Були і економніші варіанти, наприклад, робити замовлення в місцевих кравчинь. Популярні силуети одягу в місті постійно змінювалися.
Вже у 1870 році жіночі сукні були вишуканими, чоловічий одяг простим і урочистим. Жінки більше носили сукні з пишними спідницями яскравих або чорних кольорів, вигадливо прикрашені стрічками, мереживом, складками.
Тоді в жіночому гардеробі було найбільше яскравих суконь із комірцями. Нижня спідниця обов’язково була з рюшами і складками, що додавало додатково об’єму. Крім того, сукні часто відрізали ззаду, щоб оголити декоративну нижню спідницю. Комірець візуально видовжував шию.
Вже 1877 року жіночі спідниці були облягаючими, вони підкреслювали кожну лінію тіла створюючи стрункий силует. Корсети і кістяні ліфи робили груди великої форми.
Для урочистих випадків жінки обирали елегантні, стильні вечірні сукні, які оздоблювали шовком, мереживом і стрічками. Похилі вирізи з невеликими рукавами з відкритими плечами були поширеними, часто в якості аксесуару одягали рукавички. Жінки також почали використовувати стрічки, які зав’язували на шию, вони гарно стягувалися вниз по спині.
Щоб доповнити наряд, волосся збирали в тугі локони, часто навіть в’язали вузли на потилиці або маківці. Капелюшки допомагали зберігати складну зачіску, а гарно укладені локони обрамляли обличчя.
Різкий перехід
Вже у 1890 році в Едмонтоні мода почала швидко змінюватися, оскільки на межі століть відбувся відхід від вікторіанських ідеалів. Мода 1890-х років дозволила жінкам більше самовиразитися. Більше жінок почали працювати, їздити на велосипеді та займатися спортом, одяг почав яскраво відображати такі зміни.
Мода цього року цінувала свободу рухів, самовираження. На зміну нижнім спідницям прийшли спадаючі спідниці. Деякі містянки почали змінювати спідниці на штани – досить сміливий крок. Незважаючи на те, що вільні спідниці дозволяли більше рухатися, корсети ще широко використовувалися для досягнення бажаних силуетів у формі пісочного годинника.
Сукні, блузи, як правило, мали вузькі ліфи з високими горловинами їх часто поєднували з піджаками. Вони також мали довжину до зап’ястя. Такий вигляд був досить стильним і романтичним. Жіноча рука візуально здавалась довшою.
Особливо популярним був рукав-дух, відомий як «рукав із баранячої ноги». Вечірні сукні мали пишні рукава, але половина руки від ліктя залишалася оголеною. Вирізи були опущені мали різну форму.
Жінки почали віддавати перевагу нейтральним кольорам. Білий, синій, сірий, чорний були основними. З часом почало з’являтися все більше нових кольорів. З кожним роком мода все більше змінювалась, і на зміну нейтральним сукням, спідницям прийшли більш яскраві і вільні, трішки нижче колін.
