У липні 2015 року Канадський центр політичних альтернатив заявив, що Едмонтон був колись передостаннім найгіршим містом для жінок в Канаді. Одним із факторів такої оцінки була різниця в оплаті праці.
Едмонтон має довгу історію участі жінок в роботі, підвищуючи на певних етапах статус жінок не лише в самому місті, але й у Альберті. Про те, якою була історію працюючих жінок, де вони працювали, скільки заробляли, читайте далі в статті на edmontonka.
Жінки і їх перша робота
Жінки до промислової революції займалися домашніми справами, тобто, не працювали ніде. І тільки після певних протестів влада надала можливість працевлаштовуватись жінкам. Про це свідчить одна із робіт The Women Who Toils: Being the experiences of two ladies as factory girls. Її написали Місіс Джонс ван Ворст і її сестра Марі ван Ворст. Вони розповіли в ній про свій досвід. Після революції, яка була направлена на відстоювання прав жінок, все почало змінюватись на краще. Тоді жінкам дозволили обіймати певні посади, але обмеження були в кількості сфер зайнятості.
Генрієтта Едвардс, член відомої п’ятірки знаменитостей і борець за права жінок опублікувала першою власне видання «Правовий статус жінок в Альберті». В одному з розділів жінка описала умови праці для жінок, яких вони повинні дотримуватися. Крім того, в документі був вказаний час роботи положення про здоров’я і безпеку.
Перша професія в місті
Практично найпершою професією в Едмонтоні прийнятною для жінки була сестринська справа. Перші європейські медсестри прибули в Едмонтон на воловому возі в 1859 році на прохання місцевого священика. Ці жінки були з групи сестер милосердя. В їхні обов’язки входило надання медичної допомоги, притулку, освіти нужденним, незалежно від спроможності оплатити послуги. Сестри також отримали виплати за свою працю, вони були заохочені тим, що можуть допомагати людям.
Їм доводилося працювати, щоб вижити – займатися землеробством, забезпечувати їжею людей. Цього року було прийнято закон про зареєстрованих медичних сестер. Тоді заснували Асоціацію дипломованих медичних сестер Альберти, яка до сих пір діє як коледж. Варто зазначити, що у 1989 році Торгово-трудовий конгрес закликав жінок не працювати. Головне занепокоєння влади було в тому, що жінки мали вплив на заробітну плату чоловіків, і мали велику можливість отримувати більше грошей, ніж чоловіки. Це на той час було не прийнято.
Great Western Garment Company – місце для роботи жінок
Цю компанію заснували у 1911 році Чарльз і Грем Резерфорди. Це сталося тому, що тоді в моді був джинсовий одяг. Люди стояли чергами, аби купити його собі. Тому у цю компанію брали велику кількість жінок, які могли шити краще, ніж чоловіки. Звісно на фірмі працювали і чоловіки, але їх було значно менше. Крім того, ця компанія стала першою в Едмонтоні, де почали розподіляти обов’язки за статтю.
Чоловіки працювали закрійниками, та вантажниками готової продукції, жінки – операторами швейних машин. Жіноча заробітна плата була значно нижчою, ніж чоловіча.
У 1935 році в місті почала розвиватися сфера обслуговування. Це сталося в зв’язку з тим, що відбувся справжній бум будівництва закладів харчування. Тоді в місті налічувалося близько 150 офіціантів і кухарів. Всього в місті запрацювало 25 ресторанів. Робітниці отримували 4,5 доларів на тиждень, працювали важко – по 12 годин на день. Так тривало до великих страйків, коли жінки почали відстоювати свої права. Все ж, вони змогли добитися до збільшення заробітної плати і покращення умов праці.
Сучасні історики говорять про те, що Альберта повинна продовжувати створювати хороші місця роботи для жінок.
