Генрі Лірі – отець католицької церкви – був занепокоєний тим, що едмонтонські дівчата повинні вивчати релігію, але не мають такої змоги. Важлива подія сталася 25 січня 1925 року. Тоді три чорниці прибули до Едмонтона, бо їх запросив архієпископ Генрі Лірі. Сестрам доручили важливу справу – організувати навчання для католицьких дівчат у віддалених містах.
Кілька місяців Генрі Лірі орендував будинок, потім придбав приміщення, яке знаходиться на 11837 вулиці в центрі міста. Через дорогу була розташована парафія редемптористів Св. Альфонса. Далі на edmontonka.
Як все починалося?
Прибувши до Едмонтона, сестри почали проводити перепис у 5 міських парафіях і містечку Беверлі. Вони відвідали понад 5000 будинків. Тоді було організовано для дівчат уроки катехизису. Такі уроки мали змогу відвідувати не тільки містяни, селяни, але й емігранти. Навчання проводилося безкоштовно.
Вже восени цього ж року сестри навчали релігії дітей після школи. Крім того, відкрили додатковий клас для навчання дорослих. Задля того, щоб підтримувати зв’язок з дітьми взимку, їм розсилали уроки релігії в друкованому виді. «Поштове» навчання було розпочато в січні 1926 року. Такий метод навчання схвалив архієпископ Генрі Лірі.
Така робота пізніше показала свою ефективність в розвитку віри сільських сімей у Західній Канаді. Черниці розробили регулярні курси релігії з 1 по 12 клас. На піку свого розвитку в заочній школі релігії навчалося понад 2000 учнів. Такі курси підготували гарну основу для профільних шкіл. Протягом року, частіше в суботу, неділю чорниці продовжували викладати уроки в Едмонтоні.
Невдовзі після заснування заочної школи сестри почали їздити в літні місяці до різних сільських поселень. Вони проводили катехитичні заняття і готували студентів до прийняття таїнств. Такий метод навчання продовжувався до 1966 року.
Вже у 1967 році офіс заочної школи перенесли на 11353 Джаспер-авеню. Крім того, тоді відбулася зміна підходу до навчання та брак персоналу. У 1968 році сестри почали служити в апостольстві по всьому місту. Яскравий приклад – Ріта Патеноде: вона служила капеланом корпусу Центру Ньюмана в коледжі Св. Йосипа. Пізніше була обрана першою жінкою-національним капеланом.
Вже 1971 року було прийнято важливе рішення: заочну школу об’єднали з релігійною школою Регіни. Тоді всіх учениць, які відвідували курси, перевели в нову школу.
Протягом багатьох років сестри служили в Католицькій міграційній службі, соціальній службі Альберти. Сестра Мері Джексон продовжила катехизацію в якості керівника релігійної освіти католицьких шкіл Едмонтона.
Сестра Френсіс Коффі розпочала працювати в команді, яка пропонувала домашні та парафіяльні реколекції, керувала молитвою та духовним керівництвом у Південній частині Едмонтона.
Жіночий гуртожиток
Католицький гуртожиток, пізніше відомий як житловий клуб для жінок, які проводили уроки в католицьких школах, відкрили 1971 року. Він розташований за адресою 9919 105th Street. Цей заклад став домівкою для сотень молодих жінок протягом наступних 38 років.
Першими жителями, які сюди поселилися, стали молоді жінки з Європи і Британських островів, ферм Альберти. Жінкам, які навчалися або знаходили підходящу роботу для себе, надавали проживання і харчування. В останні роки дівоча резиденція вміщає в себе 30 жінок від 17 до 25 років. Вона давала можливість перейти до самостійного життя та сповідувати католицьку віру.
Протягом багатьох років чорниці також жили в цій резиденції разом з учителями, медсестрами, соціальними робітниками. Резиденція була закрила тільки тоді, коли в ній вирішили робити ремонт.
