Фемінізм – це політичні, соціальні та інтелектуальні рухи, які спрямовані на досягнення рівності для людей усіх статей. В місті завжди були такі люди, які боролися проти обмежень, які навіювало суспільство. Вперше фемінізм виник у Європі в середині 19 століття. Відтоді феміністичні рухи почали поширюватися по всьому світу, включно з Канадою, у багатьох різних формах. Детальніше на edmontonka.
Якими були рухи фемінізму?
Історію цього руху поділяють на 4 хвилі. Перша феміністична хвиля в Едмонтоні почалася з 19 століття і тривала до початку 20 століття. Тоді цей рух називали виборчим правом жінок, оскільки важливою метою цих феміністок було дати можливість і право жінкам голосувати та бути обраними на політичні посади.
Ці активістки, яких часто по-іншому називають суфражистками, зосереджували увагу на питаннях власності заміжніх жінок, опіку над дітьми і громадянство. Багато з цих людей можна описати як материнські феміністки. Вони були впевнені в тому, що жінки – це матері нації. Вони більш природно підходять для вирішення питань пов’язаних з вихованням дітей, освітою. В Едмонтоні найвидатнішими феміністками того часу були: Емілі Мерфі, Неллі Мак Кланг, Ірен Парлбі.
Особливості другого руху
Друга хвиля була, в основному, активною з 1960-х до 1980-х років, її назвали «Жіночим рухом». Феміністки того періоду Терез Касгрейн і Доріс Андерсон, загалом зосереджували увагу на питаннях рівної оплати жінкам за роботу, доступу до контролю над народжуваністю, абортах та припиненні гендерної дискримінації.
Гаслом того руху було – особисте політичне, що означало те, що соціальне політичне життя всіх людей переплетене і не може розподілятися.
Бетті Фрідан в ту хвилю написала книгу «Жіноча містика», яка стала однією з ключових публікацій та поклала початок другої хвилі фемінізму в Америці. В ній йшлося про те, що багато жінок були не щасливими домогосподарками, але не могли нічого змінити, бо не мали прав.
Була певна категорія людей в Едмонтоні, які критикували фемінізм другої хвилі за його наголос на ідеї, що жінки та чоловіки повинні бути рівними, натомість стверджуючи, що це важливо визнати, що жінки і чоловіки внесли в суспільство однаково, але по-різному. Натомість в Едмонтоні тоді домінували жінки білі жінки середнього класу. Чорношкірі жінки були незадоволені, бо їхні права були обмежені.
Третя хвиля пов’язана з панк-субкультурою
Третю хвилю пов’язують із феміністичною панк-субкультурою Riot Grrrl, яка виникла в США. Її створили у відповідь на критику фемінізму другої хвилі навколо виключення расових і маргіналізованих осіб. Жінки феміністки третьої хвилі свідомо працювали, щоб бути інклюзивними. Великі організації цієї хвилі зробили все, щоб донести до людей, що кожна жінка має право на власну думку. Вся увага засновників руху була направлена на такі теми як повернення принизливих слів, насильство щодо жінок.
Великим мислителем цієї хвилі була Кімберлі Креншоу, яка ввела термін «ітерсексаційність», щоб описати способи, якими різні аспекти ідентичності і пригнічення перетинаються і взаємодіють.
Запровадження цього терміну надало акценту третій хвилі на боротьбі за справедливість від імені всіх людей, які зазнають гендерної дискримінації.
Чому четверта хвиля пов’язана з розвитком інтернету?
Четверта феміністична хвиля почалася з 2008 року і тривала до 2012 року, вона пов’язана з розквітом інтернету. Спираючись на наголос третьої хвилі на інтерсекціональності, четверта хвиля є ще більш інклюзивною. Загалом вона зосереджувалась на справедливості для постраждалих від сексуальних домагань, нападів культури та іншого.
Доступ до інтернету, особливо соціальних медіа, полегшив жінкам зв’язок з суспільством і політичну організацію, ніж будь-коли. Одним з ключових проявів цієї хвилі став рух MeToo, який створили у 2006 році. Він надав можливість жертвам гендерного та сексуального насильства розповісти свої історії та публічно звинувачувати впливових, відомих злочинців.
Після 2009 року все стало набагато простіше, бо утворилася велика кількість феміністичних теорій, точок зору, шкіл, організацій, які прикладають великих зусиль, аби довести гендерну рівність всіх людей. Вплив фемінізму на історію Едмонтона є великим, і завдяки цьому багато жінок змогли отримати ті права, які ще кілька років неможливо було.
